Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
18 грудня 2024 року до Козельщинського районного суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт, за яким ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336 Кримінального кодексу України, а саме в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що полягала у неприбутті обвинуваченого до ТЦК для відправлення у військову частину у дати 09.11.2023 та 26.11.2023.
17 січня 2024 року Козельщинським районним судом Полтавської області ухвалено вирок у кримінальній справі № 533/1217/23, яким ОСОБУ_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Одночасно згідно зі ч. 1 ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням зі встановленням іспитового строку 2 роки та на підставі ст. 76 КК України покладено на засудженого певні обов’язки.
Зазначений вирок набув розголосу у соціальних мережах та новинах у частині показань, наданих обвинуваченим у судовому засіданні щодо передумов вчинення ним кримінальних правопорушень (09.11.2023 та 26.11.2023), у яких він вину визнав повністю та беззаперечно.
Зокрема, під час судового засідання обвинувачений щодо мотивів вчинення ним кримінальних правопорушень, пояснив, що «дійсно 09.11.2023 він не з`явився на відправку до військової частини, але до цього йому ще 16 разів вручалися повістки на відправку з наказами з`явитися 26.06.2023, 28.06.2023, 05.07.2023 на 06.00 годину та в цю ж дату - на 20.00 годину; 12.07.2023, 21.07.2023, 24.07.2023, 31.07.2023, 16.08.2023, 19.08.2023, 25.08.2023, 04.09.2023, 13.09.2023, 25.09.2023, 16.10.2023, 25.10.2023. Крім того, декілька разів повістки переписувалися та змінювалися дати та час у зв`язку з допущеними працівниками ТЦК помилками. Кожного разу він добросовісно з`являвся та його відправляли до різних військових частин, проте жодного разу у військових частинах його не взяли (не підходив за здоров`ям), і тому його повертали кожного разу назад, де у ТЦК знову вручали чергову повістку. Останній 16-й раз його відвозив особисто підполковник ОСОБА_7, який може це підтвердити. Останній раз йому вручили повістку на 10.11.2023, потім її знову переписали на 09.11.2023. Працівниками ТЦК кожного разу переписувалися повістки, змінювалися дати, вибачалися за помилки. У призначену дату (09.11.2023) він вже не з`явився, бо розчарувався у «системі». Після цього до нього приїхали правники поліції, які опитали його, та знову направили у ТЦК для отримання повістки, яку він отримав на 26.11.2023, але знову не з`явився. Наголошував на безладі у системі ТЦК, стверджував, що у його військовому квитку, який зберігається у працівників ТЦК, не відображена вся інформація щодо його обліку, а натомість працівники ТЦК постійно виправляють у ньому дати, замість внесення дійсної інформації. Усе наведене вплинуло на нього та стало наслідком того, що останні два рази він дійсно не з`явився за повістками».
Наведені у показаннях обвинуваченого обставини щодо неявки 26.06.2023, 28.06.2023, 05.07.2023 на 06.00 годину та в цю ж дату - на 20.00 годину; 12.07.2023, 21.07.2023, 24.07.2023, 31.07.2023, 16.08.2023, 19.08.2023, 25.08.2023, 04.09.2023, 13.09.2023, 25.09.2023, 16.10.2023, 25.10.2023 органом досудового розслідування та прокурором до обвинувачення ОСОБИ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336 КК України, включені не були.
Окрім цього, під час судового розгляду обвинувачений, який був визнаний придатним до військової служби та цього факту не заперечував, факт його непридатності до військової служби не доводив, вину повністю визнав, стверджував, що обставини викладені в обвинувальному акті правильно, а він цілком усвідомлює, що порушив закон і не мав так вчиняти.
Судом у вироку показання обвинуваченого наведені як версія сторони захисту щодо мотивів вчинення кримінальних правопорушень, що полягали в ухиленні ним від призову на військову службу під час мобілізації у ті дати, що лягли лише в основу обвинувачення, а саме 09.11.2023 та 26.11.2023. Судом проводився розгляд кримінального провадження лише у межах висунутого обвинувачення (щодо двох епізодів у дати 09.11.2023 та 26.11.2023). Показання ж обвинуваченого та його поведінку під час отримання попередніх повісток на відправку до військових частин враховані судом при прийнятті рішення про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства і можливість та необхідність застосування до нього положень ст. 75 КК України, а саме щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням зі встановленням іспитового строку та з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, що є необхідним та достатнім, на думку суду, для виправлення обвинуваченого.
Разом з тим суд інформує суспільство, що звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України, не надає особі право на відстрочку від мобілізації протягом іспитового строку за дане кримінальне правопорушення, яке не є тяжким чи особливо тяжким злочином. Така підстава не міститься серед переліку підстав для звільнення від призову під час мобілізації у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Додатково суд інформує суспільство, що будь-якої оцінки діям працівників ТЦК суд не надавав, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а відповідно до принципів публічності та диспозитивності кримінального процесу обов’язок проведення розслідування в межах компетенції покладається на відповідні правоохоронні органи.
З повним текстом вироку можна ознайомитись за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/116357407.
Суддя-спікер Вікторія Козир
_03_03.png)
